“Я приїхав до Львова і пішов із братом у військкомат. Нас прийняли, ми прийшли і як офіцери стали на облік. Моє звання – лейтенант. Вже старший лейтенант, бо за роки, виявляється, дають підвищення”, – розповів Вакарчук.
Святослав поділився, що в університеті проходив військову кафедру за спеціальністю “соціологія та психологічна боротьба”. Як зазначив артист, цим він і займається зараз.“Військком мені так і сказав: “Погляньте, що у вас написано. Ідіть і робіть”. Ми розробили план, у нас є дуже маленька та скромна команда, і з початку березня і до сьогодні продовжуємо лупцювати цю скелю,” – поділився музикант.
До червня команда Вакарчука їздила містами України, виступала на фронті.
“Я не вважаю, що всі повинні їздити в небезпечні місця. Але хтось винен. Я вирішив, що я винен,” – зазначив артист.
Святослав Вакарчук також поділився настроєм військовослужбовців, яких зустрічає на своїх фронтових концертах.
“Є хлопці, які плачуть. Цікаво, що я не бачив дівчат, які плакали. На фронті багато дівчат, але вони якраз більше радіють, коли чують пісні, які люблять. Але я вважаю, що сльози – це добре. Вони не можуть собі дозволити сльози у бою, а тут це дуже важливо. Але вони не хочуть, щоб ми їх шкодували. Вони хочуть, щоби ми їх підтримували. Це небагато різних речей. Жаліють слабких, а вони не слабкі. Вони дуже сильні духом. Вони переважно сильні фізично, я бачу там міцних впевнених хлопців. Головне, що навіть утома на них виглядає героїчно. Це втома воїнів. Героїзм – це коли ти бачиш втомлену фізично людину, у якої горять очі. Тіло просить відпочинку, а серце рветься вперед. Це наші воїни,” – відверто розповів фронтмен групи.
