TVORCHI презентували артпроєкт, присвячений Леонтовичу

У Києві на 145-у річницю з дня народження Миколи Леонтовича на зруйнованому російським дроном будинку на Жилянській відкрили артприсвяту композитору. 

У такий спосіб гурт TVORCHI – учасник фіналу Нацвідбору на Євробачення – вирішив презентувати свою нову композицію. І вшанувати автора знаменитої різдвяної мелодії Carol of the Bells, тобто “Щедрика”. Одну з мелодій Леонтовича вони також використали в новій пісні. 

УП.Життя зацікавила ця презентація і надто питання – чи етично робити це на руїнах будинку, де зовсім недавно загинуло четверо людей. 

Живучи у постійній загрозі своєму існуванню, українці з відчайдушним запалом перевідкривають для себе і світу свою історію та культуру. В грудні, особливо після концерту Notes from Ukraine в нью-йоркському Карнегі-Гол, голосно звучить ім’я застреленого чекістами Миколи Леонтовича.

У 145-й день народження Леонтовича на вулиці Жилянській у морозному і сніжному Києві в присутності журналістів відкривали віртуальний мурал, присвячений талановитому композитору та популяризатору фольклору.

Доки на презентацію проєкту доїзджають музиканти гурту TVORCHI, колеги-телевізійники встигають зробити включення в прямий ефір: тут вже все працює, приходьте-дивіться на цю красу.

Втім, місце, де розташовано табличку з QR-кодом, який відкриє глядачеві віртуальне зображення Леонтовича під музичний супровід нової пісні TVORCHI, не наштовхує на думку про красиве. Бо це той самий будинок на Жилянській, куди майже два місяці тому – 17 жовтня – влучив російський дрон, знищивши частину історичної будівлі та вбивши її мешканців.

 

Той самий будинок на Жилянській, куди 17 жовтня влучив російський дрон. Фото: надане пресслужбою

 

Композиція, яку презентують разом з муралом TVORCHI, називається Broken Heart (тобто Розбите серце). Така аж надто пряма мистецька мова наштовхує на запитання – чи варто це робити на місці трагедії.

“Звичайно, можуть бути деякі протиріччя: чи варто, чи не варто? Як би там не було – ми знаємо, що тут загинули люди – це є таке знакове місце для Києва, тут побувало дуже багато представників іноземних держав. …Всі розуміють, що зараз йде війна, гинуть люди, але ми не маємо зупинятися, маємо жити далі, відстоювати свою позицію“, – відповідає на нього тимчасово виконуючий обов’язки голови Шевченківської районної адміністрації Олександр Поповцев.

І додає: “Ми робимо те саме, що робив Бенксі в Ірпені. Ви бачили, на яких саме будинках він робив свої мурали, графіті – там теж було горе, там теж були загиблі”.

Тим часом з’являються музиканти, вітаються з чиновником та позують телевізійникам перед зруйнованою будівлею. “Ми хотіли надати Леонтовичу більше життя”, – каже про артпроєкт перед камерами один з TVORCHI’х Андрій Гуцуляк.

На мої питання про виникнення задуму створити віртуальне зображення Леонтовича, що проектуватиметься на будівлі на Жилянській, Андрій розказує:

“Ідея прийшла під час того, як я слухав твори Леонтовича, кожен з них мене вразив. Особливо пісня “Налетіли журавлі” в його обробці, в ній дуже багато чуттєвості і болю – це ті емоції, які ми всі переживаємо зараз. Тому ми використали фрагменти з неї, поєднали з нашим звучанням у пісні Broken Heart. І в пісні, і в роботі багато символізму, метафор. На муралі ми зобразили журавлів, які відлітають восени і, як ми знаємо, прилітають навесні – весна приносить хороші вісті і кохання“.

 

В муралі використано технологію доповненої реальності. Фото: надано пресслужбою

 

Його колега по гурту Джеффрі Кенні пояснює, чому саме постать композитора припала до душі TVORCHI’м:

“Леонтович був експериментатором у музиці, і це нам дуже імпонує, бо ми самі такі. Думаю, якби він жив зараз, то ми б товаришували чи, як мінімум, зустрілись на студії. Він зробив переворот у хоровому мистецтві, його “Щедрик” знають у всьому світі, але не всі знають, що в його репертуарі більш як 150 робіт”.

Музиканти кажуть, що створили віртуальний мурал насамперед для українців, бо “поки ми самі не осягнемо цінність нашої культури, не вивчимо свою історію, то ніякі іноземні політики нам не допоможуть”. При цьому розуміють, що локація зробить його видимим і поза межами України.

“Сьогодні, коли ми відкривали мурал, поруч проходили люди з Японії, які знімали документальний фільм. Вони підійшли до нас, розпитали про проект, відкрили мурал через QR–код і зняли фрагмент. Звичайно, наш проект, в першу чергу, для українців, але його побачать і іноземці, і туристи, які також більше дізнаються про українську культуру“, – зауважує Джеффрі.

 

 

Розпитую хлопців щодо етичного боку такої арт-промоції, адже мова йде про будинок, в який влучив російський дрон, в якому були загиблі. Питаю, чи доречним є наразі використання зруйнованих війною об’єктів для донесення культурних меседжів.

“Мистецтво не тільки розважає, воно підсвічує те, чим ми зараз живемо. А зараз у нас в країні війна і люди помирають у своїх домівках від російських ракет. Так, це бачити боляче, але ще болючіше в цьому жити. Мабуть, в країнах, де зараз мир, мистецтво живе в музеях і арт-галереях, а в нас воно вийшло на вулиці і зараз “кричить” звідусюди, з кожного куточку: від стікерів на капотів автомобілів з фразою “рускій воєнний корабль, іді…” до малюнків Бенксі на стінах будинків, до музичних відео артистів з розбомблених міст. Ці елементи, це мистецтво мають бути нашою пам’яттю в майбутньому. Ми будемо дивитися на нього і пам’ятати все, що відбувалося. І, маємо надію, наступні покоління будуть пам’ятати“, – відповідає Гуцуляк.

За матеріалами Марії Кабацій