Топ-10 фільмів до Дня Незалежності України

24 серпня – День Незалежності, свято, яке ми вдруге зустрічатимемо під час геноцидної повномасштабної війни росії проти України. Попри всі складні обставини, зумовлені війною, ми стоїмо. Україна дає відсіч. Дивіться фільми, наведені нижче, аби вкотре усвідомити, що українців не перемогти.

Ukraїner

Ukraïner. The Movie – це історія про буденне життя найбільш невідомої країни європейського континенту. Фільм складається з шести історій, сплетених в єдине полотно. Вони відображають один звичайний день України, яку творять незвичайні українці. Персонажі цієї стрічки не пов’язані між собою, їхні світи різні. Та саме ці відмінності й об’єднують країну.

Фільм відображає один звичайний день України, яку творять незвичайні українці. Герої фільму – мешканці різних регіонів України. Через особисту історію кожного з них ми бачимо світи, що їх оточують. Ці світи геть різні, та з них складається світ України. Цей фільм – будень всієї країни, документальна історія, яка через не знаність професій та конфлікт, закладений у кожній маленькій історії цих людей, зацікавлює широке коло глядачів, у тому числі за кордоном.

Спадок нації, 2016

Спадок нації – перший документальний повнометражний фільм про вишиті сорочки. Стрічка показує, що вишиванка є не тільки матеріальною, а й духовною спадщиною українського народу. Картина розкриває історію у двох площинах: етнографічній, яка показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивання та крою; і через історії людей, життя яких змінила вишиванка.

Фільм “Спадок нації” можна подивитися за посиланням.

Весільний спадок, 2020

Весільний спадок – це повнометражний документальний фільм, в якому розповідається про весільні звичаї та обряди з різних куточків України. Завдяки цій картині глядач зануриться у світ багатої, яскравої та різноманітної весільної культури 8 областей країни: Київської, Черкаської, Чернігівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Харківської, Рівненської та Чернівецької.

Повнометражний документальний фільм “Весільний спадок”, який зрежисував Олексій Гуз, став одним із переможців Дванадцятого конкурсного відбору кінопроєктів Державного агентства України з питань кіно та отримав державну фінансову підтримку розміром 1 млн 475 тис. 440 грн. (39,73 % загальної вартості виробництва фільму).

Зима у вогні: Боротьба України за свободу, 2015

Це документальний фільм про Революцію Гідності в Україні протягом зими 2013–2014 років американського режисера Євгена Афінеєвського. Картина містить багато інтерв’ю з протестувальниками, медиками, священниками, митцями, які перебували на Майдані. Фільм знімали 28 операторів.

Світова прем’єра відбулася на Венеційському кінофестивалі 2015 року. Також стрічка отримала приз глядацьких симпатій на фестивалі в Торонто. А американський інтернет-провайдер Netflix став головним дистриб’ютором картини.

Подивитися фільм “Зима у вогні” можна за посиланням.

Донбас, 2018

Цей фільм складається з 13 коротких сюжетів, які у документальній манері демонструють життя людей на окупованих територіях на Сході. Подивившися цю стрічку занурюєшся в атмосферу Донбасу.

У фільмі описуються жорстокості, катастрофи та загибель безлічі мирних людей. Фільм демонструє, як такі конфлікти можуть впливати на життя звичайних людей, їх сімей та близьких, і який шлях нам потрібно пройти, щоб зупинити насильство і примиритися.

Фільм “Донбас” можна подивитися безоплатно за посиланням

Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939–1941, 2010

Це документальна стрічка про Галичину напередодні та в перші роки Другої світової. До 1939 року вона входила до складу Польщі. Та з початком війни внаслідок “пакту Молотова-Ріббентропа” 17 вересня радянські війська вступають на Західну Україну і встановлюють свою владу за допомогою репресій. У стрічці використана архівна хроніка та інтерв’ю з очевидцями тих подій.

Упродовж наступних кількох років режисер Тарас Химич продовжував знімати документальні стрічки про Західну Україну. Протягом 2012–2015 років вийшли його фільми “Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939”, “Хроніка Української Повстанської Армії 1942–1954”, “Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918–1919”.

Будинок “Слово”, 2017

Це документальна стрічка про мешканців житлового будинку, який звели для письменників у 1920-х у тодішній столиці УРСР Харкові на замовлення кооперативу літераторів. Споруду спроєктував місцевий архітектор Михайло Дашкевич у формі літери “С”, як символ “слова”. Тут було 66 квартир, їдальня, бомбосховище і навіть солярій. А ще – спеціальна система спостереження за життям мешканців.

Заселили його в 1930-му. А за кілька років його мешканець Микола Хвильовий вкорочує собі віку. Розпочалися репресії, арешти, самогубства діячів культури. Зі “Слова” заарештували жителів 40 квартир, а сам будинок прозвали “крематорієм”. Період сталінських репресій у 1930-х серед української інтелігенції назвали Розстріляним відродженням.

Голод 33, 1991

Ця стрічка є першим художнім фільмом про Голодомор 1932–1933 років, яка відзнята за мотивами повісті Василя Барки “Жовтий князь”. У сюжеті розповідається про українську селянську родину, яка робить усе, аби вижити під час голоду. Окрім цього, картина розповідає про встановлення радянської влади більшовиками на території України і збільшення завдяки терору тотального контролю партії над життям населення.

Заборонений, 2019

У фільмі розповідається про останні роки життя Василя Стуса – видатного українського поета ХХ століття. Роман Бровко – режисер фільму – намагався описати у кінокартині боротьбу Стуса з системою і спроби опублікувати останню збірку віршів, яку він хотів передати з в’язниці на свободу.

Держава виділила на фільмування картини 19,5 млн грн, хоча загальна вартість виробництва склала 38,1 млн грн.

Фільм “Заборонений” можна подивитися за посиланням.

Додому, 2019

Кінострічка “Додому” розповідає про історію однієї кримськотатарської сім’ї, де батько втрачає сина, а брат – брата. Життя Назіма забирає на Сході України війна. Його батько Мустафа приїжджає в Київ, щоб забрати тіло загиблого сина додому для поховання, а заодно і перевезти жити до Криму і свого молодшого сина Аліма. Останній не розуміє, чому він має повертатися із мирного Києва до Криму, який окупувала Росія, але не наважується суперечити батькові.

Фільм знімався у Києві, на Київщині і Миколаївщині, на Арабатській стрілці та озері Сиваш. Світова прем’єра стрічки відбулася на Канському міжнародному кінофестивалі, де робота була серед номінантів на премію “Особливий погляд”.

Фільм “Додому” можна подивитися безоплатно за посиланням.