Це починається з першої ж пісні “Senbernar”. Під бадьорі тропічні мелодії Діма Зєзюлін співає красиву та сумну історію людини, якої раптом не стало.
Ми присвячуємо цей альбом нашому любому Богдану Уцесі, великому й доброму Сенбернару, що вивів нас із холодного й темного андерграунду до світлих і теплих людей. Ми дуже за тобою сумуємо,
— коментують учасники гурту
Богдан був першим менеджером Latexfauna. В індустрії його знали ще й як концертного директора Океану Ельзи раннього періода.
Чим далі — тим цікавіше. Все, одразу і всюди. Музиканти, не змінюючи загальний вайб (альбом слухається на диво цілісно!), жонглюють дуже різними жанрами. Тут є багато електроніки, фольк-елементи, диско, фанк та навіть арт-рок (неочікуваний трек “Вулкан”). Разом з тим, фронтмен гурту Діма Зєзюлін поринає, як він саме каже, у “внутрішній туризм”. Як не знати, що це все продукт його бурхливої фантазії, можна подумати, що ці пісні написала лізергінова кислота. Іван Богун викрадає спокусливу татарочку з під носа в небезпечного хана. Ковбої цілять у прибульців. А сеттінг змінюється зі Скандинавської міфології до Прадавньої Греції, з космічних просторів до Дикого Заходу.
І вже потім, з посмаком від альбому приходить розуміння того, що ж за маячня зображена на обкладинці альбому? В цьому ребусі поєднані чоловіче лібідо, грецькі міфи та ностальгія за дев’яностими-нульовими. Що й слід було довести: все, всюди та одразу.
