Українці влаштували у Венеції акцію, щоб привернути увагу до полонених

На 81-у Венеційському міжнародному кінофестивалі відбувається світова прем’єра документального фільму “Пісні землі, що повільно горить” режисерки Ольги Журби. Перед показом команда влаштувала акцію на червоній доріжці, щоб привернути увагу до українських цивільних та військовополонених, яких утримує росія.

Команда на чолі з Ольгою Журбою з’явилася в одязі з вишивкою, що зображує відстань від острова Лідо до восьми різних місць позбавлень волі, де росіяни утримують українців, повідомляє УП Життя.

“Ми хотіли нагадати про страшні умови утримання людей у місцях позбавлення волі, про нелегітимні судові справи та сфабриковані звинувачення, про тортури та смерть. Про все, що досі безкарно здійснює Росія – країна-терорист – з людьми, які взагалі не мали там опинитись”, – розповіла режисерка.

Розробила формат майбутньої вишивки українська мультидисциплінарна мисткиня та дизайнерка Аліса Любомська.

“Я обрала ручну вишивку, завдяки якій кожна літера стала унікальною, а текст – ніби написаний від руки. Подібний до того, що люди пишуть у листах, що часто є чи не єдиним, хай і не певним, способом тримати звʼязок з полоненими. До того ж вишивка – це наш культурний код і такі елементи – додаткова можливість сказати, хто ми; показати, що це частина нашої культури”, – пояснила вона.

Крім знімальної групи, представити фільм до Венеції прибули і кілька його героїв: артменеджерка Ганна Васик, яка у червні 2023 року стала бойовим медиком евакуаційної бригади 78-й окремого десантно-штурмового полку “Ґерць”, а нині займається рекрутингом у Генеральному штабі, актор “Дикого театру” та Центру сучасного мистецтва “ДАХ” Микола Граднов-Савицький, який у 2022 році доєднався до Національної гвардії України як оператора БПЛА, у березні 2024 року отримав важкі поранення і наразі проходить протезування у Superhumans Center, бізнесмен з Маріуполя Михайло Пуришев, який у березні-квітні 2022 року допоміг виїхати з окупації тисячам українців, а зараз займається обладнанням Пунктів незламності на прифронтових територіях.

На брифінгу перед прем’єрою Ганна Васик зазначила, що “важливо подивитися цей фільм, щоб осмислити жахи війни”. Михайло Пуришев додав, що стрічка показує, яким насправді важким є порятунок людей в часи війни. Микола Граднов-Савицький поділився, що фільм дуже цінний для нього тим, що “може показати майбутні покоління воїнів, волонтерів, ветеранів, які демонструють, що життя продовжується”.

“Пісні землі, що повільно горить” — аудіовізуальний щоденник занурення України у прірву тотальної війни. Був відзнятий у перші два роки повномасштабного вторгнення.

Режисерка Ольга Журба (“Назовні”, “Папині кросівки”) показує місця, людей, рідкісні діалоги, звуки та тишу, які оприявнюють хронологію нормалізації відчуття війни в суспільстві.